Зупинення кримінального провадження у факультативних судових стадіях кримінального процесу

 

Маліцька Наталія Володимирівна

Магістрант Львівського національного університету ім. І.Франка

 

 

 

            У статті аналізовано практичні та теоретично-правові основи зупинення кримінального провадження в суді апеляційної, касаційної інстанції та у випадку провадження за нововиявлених обставин. Для досягнення мети дослідження використано догматичний метод пізнання, який успішно використовується в юридичній теорії та практиці.

           Ключові слова: апеляційне провадження, касаційне провадження,  провадження за нововиявленими обставинами, зупинення судового розгляду,  факультативні стадії, догма кримінального процесу.

У судовому розгляді кримінальних справ не виключається виникнення таких обставин, коли участь обвинуваченого у процесуальних діях стає неможливою. Виходячи з цього, може бути прийнято судом рішення про зупинення кримінального провадження. Дані обставини знайшли своє вираження в нормах кримінально-процесуального законодавства, а саме, в статті 335 КПК України, які в своїй сукупності утворюють інститут зупинення кримінального провадження. У той же час науковий та практичний інтерес становить дослідження процесуального порядку та умов зупинення кримінального провадження у стадії апеляційного, касаційного провадження та провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Теоретичним підґрунтям стали дослідження науковців-процесуалістів, пов’язані з питанням судового розгляду у апеляційній, касаційній інстанції, розгляду судом справ за нововиявлених обставин та напрацювання щодо інституту зупинення кримінального провадження, які викладені в наукових працях таких вітчизняних науковців Малютіна І.А., Бобечка Н. Р., Кіцен Н.В., Кричун Ю.А., Степанова П.С., Лобойка Л.М., Мирошнеченка Ю., Навроцької В.В., Нора В.Т., Фігурського В.М., Єні О. В., Матієк Л. Г., Сидоренка О. М., Легких В.В. та ін. Проте, не зважаючи на достатній комплекс наукових праць, які становлять, в основному, спадщину досліджень в межах суміжних кримінально-процесуальних інститутів, слід відзначити, що дослідження проблематики зупинення кримінального провадження у зв’язку з перегляду судових рішень апеляційним, касаційним судом та у випадку нововиявлених обставин, досі залишається не розв’язаними та не дослідженими.

Метою статті є визначення специфіки зупинення кримінального провадження у суді апеляційної, касаційної інстанції та у зв’язку з нововиявленими обставинами,  застосовуючи судову практику, наукові дослідження та догму кримінального процесу.

Виклад основного матеріалу дослідження. Згідно статті 335 КПК України суд зупиняє судове провадження у таких двох випадках:

  1. якщо обвинувачений захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні – до моменту його видужання;
  2. якщо обвинувачений ухилився від суду – до моменту його розшуку [1].

А відтак, здійснюючи аналіз Кримінально-процесуального Кодексу України, варто з’ясувати відповідну можливість зупинення кримінального провадження на вказаних вище судових стадіях, процесуальний порядок та умови зупинення, які можливі у кожній із них.

З огляду на це, слід зауважити, що «структурними елементами кримінального процесу, що відображають його динаміку (лат. processus – рух, проходження, просування вперед), є саме стадії» [2, с. 286]. Доречно, перегляд судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій, та за ново виявлених обставин слід розглядати як факультативні стадії кримінального процесу, оскільки їх існування повністю залежить від волевиявлення сторін. Ймовірно, на різних судових стадіях підстави, процесуальний порядок та умови зупинення кримінального провадження з кожним стадійним рухом справи вперед - можуть динамічно змінюватись, про що свідчить і судова практика.

Доречно, що дослідники під зупиненням провадження на судових стадіях розуміють перерву на невизначений час в процесуальній діяльності суду (судді), обумовлене передбаченими законом обставинами [3, с. 130], … «що унеможливлюють проведення судового розгляду» [4, с. 41], що починаються з моменту винесення рішення про зупинення і завершується прийняттям рішення про відновлення кримінального провадження чи його закриттям [3, с. 130], що  обумовлене відсутністю достатніх правових умов для продовження судового процесу … та зупиняється на невизначений термін, а саме, до усунення цих обставин [5, с. 16].

Доцільно сказати, що на стадії досудового розслідування дослідники виділяють загальні і спеціальні умови зупинення розслідування. І.А. Малютін називає спеціальні «індивідуальними» умовами [6, с. 10]. Вони «зобов’язують слідчого виконувати певний комплекс процесуальних та розшукових дій до винесення постанови про зупинення кримінальної справи» [6, с. 10]. Водночас, варто сказати, що підстави та умови – різні категорії, які існують паралельно один від одного [7, с. 90]. Вважаю, що умови доповнюють підстави та виступають певним додатком потреб до всіх умов.

У юридичній літературі зауважують, що загальні умови потрібні для зупинення провадження досудового розслідування з усіх підстав [6; 7, с. 90]. На мою думку, у стадії судових проваджень доцільно виділяти лише спеціальні умови, адже зупинення відбувається на стадії судового провадження, а тому «відзначається певною специфікою,… специфічним колом учасників і процесуальних засобів діяльності» [8, с. 11], та часто «нові процесуальні умови вимагають докорінного переосмислення змісту тактики суду в цілому» [9, с.139].

Повертаючись до з’ясування суті дослідження, зауважу, що зупинення на стадії апеляційного провадження прямо не передбачено нормами апеляційного провадження, однак така процедура на цій стадії можлива. До прикладу, Ухвалою колегії суддів у кримінальних справах Чернігівської області, справа № 742/970/16-к від 11 липня 2016 р. було зупинено апеляційне провадження в такому порядку: «До початку розгляду кримінального провадження на адресу апеляційного суду надійшла заява захисника адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, зміст якої свідчить про те, що його підзахисний ОСОБА_3 на даний час проходить стаціонарне лікування у КЛПЗ «Чернігівський обласний тубдиспансер» з 16 травня 2016 року і по даний час, згідно доданої довідки від 08.06.2016 року, а тому просить зупинити апеляційне провадження до видужання останнього. Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав, що розгляд судового провадження без участі обвинуваченого ОСОБА_3 неможливий, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зупинення судового провадження, з наступних підстав. Згідно вимог ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його видужання. Колегія суддів, враховуючи викладені факти та довідку із КЛПЗ «Чернігівський обласний тубдиспансер», керуючись вимогами ст. 335 КПК України, вважає за необхідне зупинити провадження у справі до видужання обвинуваченого ОСОБА_3» [10].

Очевидно, що важливою основою для зупинення в апеляційні інстанції слід вважати докази, якими оперують учасники, заявляючи клопотання про зупинення судового провадження, а також оцінка цих доказів апеляційним судом у відповідності до ст. 94 КПК України.

Таким чином, з п. 3 ст. 404 КПК України щодо меж розгляду апеляційної випливає, що спеціальними умовами зупинення апеляційного судового провадження слід вважати: наявність доказів для зупинення судового провадження, які не були дослідженні судом першої інстанції, про дослідження яких учасники процесу заявляли клопотання; а також умова якщо відповідні обставини стали відомі після ухвалення рішення, що оскаржується [1].

Н.Р. Бобечко відзначає, що «в апеляційному провадженні підлягають оцінці не лише докази, зібрані та досліджені у попередніх стадіях кримінального процесу, але й відомості про факти» [11, с. 9], В.В. Легких конкретизує, «і факт злочину і його обставини, можуть підтверджуватися лише доказами, зібраними в порядку, передбаченому КПК, які в свою чергу, можуть міститися в таких процесуальних джерелах як показання, речові докази, документи, висновки експертів» [12, с. 96], та  «які не були предметом дослідження суду першої інстанції» [11, с. 9]. Відтак, наявність підстав зупинення кримінального провадження замало має бути їх належне доказове обґрунтування причин чому такі факти не були предметом дослідження суду першої інстанції.

Зрештою, «апеляційний суд і без перевірки доказів може після вивчення справи дійти висновку про необхідність вчинення певних дій, якщо судове рішення та провадження, що йому передувало, містять явні порушення, які неможливо усунути у відкритому засіданні, або якщо судове рішення є законним, а апеляційна скарга необґрунтованою» [13, с. 6]. До прикладу, 30 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва дійшла наступного висновку: «обвинувачений ОСОБА_2 був присутній у підготовчих судових засіданнях від 10 червня 2016 року, 30 червня 2016 року, 05 липня 2016 року та  08 липня 2016 року /а.с.к.п. 61-63, 69-71, 77-78, 94-96/. У зв`язку з неявкою обвинувачених у підготовчі судові засідання 16 серпня 2016 року та 07 вересня 2016 року, судом першої інстанції вживались заходи, спрямовані на забезпечення прибуття обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду, шляхом  постановлення ухвал про привід, в процесі вжиття заходів щодо виконання яких встановлено, що обвинувачені  за адресою: АДРЕСА_1, не проживають /а.с.к.п. 86-87/. Згідно ч. 1 ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Разом з тим, даних про оголошення обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розшук та зупинення судового провадження до їх розшуку, матеріали кримінального провадження не містять. Встановивши відсутність обвинувачених за адресою проживання, зазначеною в обвинувальному акті, суд першої інстанції не вжив усіх передбачених законом заходів для забезпечення явки обвинувачених до суду,  та провів підготовче судове засідання у відсутності обвинувачених» [14].

Разом з тим, в межах дослідження вважаю за доцільне виділити прерогативу, додаткову умову для зупинення кримінального провадження в апеляційній інстанції, що обумовлюється практикою розгляду кримінальних справ. Зокрема, у мовознавстві слово «прерогатива» означає «виключне право, перевага, що належить найчастіше якомусь державному органу чи службовій особі» [15, с. 540]. Такою умовою слід вважати обов’язкову участь обвинуваченого, коли прокурором ставиться питання про погіршення його становища згідно  ч. 5 ст. 421 КПК України.

У юридичній літературі дослідники доцільно відзначають, що «результатом оцінки як наявних у матеріалах кримінального провадження, так і нових доказів судом апеляційної інстанції може бути рішення, яким безпосередньо погіршується становище обвинуваченого» [11, с.9], а відтак «безпосереднє дослідження доказів має здійснюватися у межах вимог апеляційної скарги та із забезпеченням дії загального положення про «недопустимість повороту до гіршого» [16, с. 151], адже ці «гірші» наслідки, зазвичай, мають стосунок до «особи, щодо якої застосовано примусові заходи виховного або медичного характеру, особи, кримінальне провадження щодо якої закрито)» [11, с. 9]. 

Зокрема, Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області, Справа № 135/1260/16-к від 20 січня 2017 р. встановлено наступне: «Прокурор Миколайчук Д.Г. в судовому засіданні заявив клопотання про оголошення розшуку обвинуваченого та зупинення провадження. Заслухавши заявлене клопотання, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку, що заявлене прокурором клопотання підлягає до задоволення виходячи з наступного. Колегія суддів вважає за необхідне надати дозвіл на затримання обвинуваченого ОСОБА_2 і доставку в судове засідання для вирішення питання про зміну запобіжного заходу. Відповідно до ст. 405 КПК України явка обвинуваченого в судове засідання у випадку наявності апеляційної скарги про погіршення його становища є обов'язковою.  Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_2 будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, на виклики до суду не з'являється, що дає підстави вважати, що він уникає суду» [17].

Слід сказати й те, що «апеляційний суд може прийняти рішення діаметрально протилежне рішенню суду першої інстанції» [11, с. 9].

Щодо розгляду у касаційній інстанції, то згідно ч. 1 ст. 433 КПК України встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Своєю чергою, А. Степанюк підкреслює: «поза межами його компетенції залишене право досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу» [18, с. 5].

 Очевидно, що касаційний суд не вправі зупинити провадження по справі, а може лише перевірити чи правильно були застосовані норми ст. 335 КПК України судом першої та апеляційної інстанції. Однак, це не так.  Як відомо, підставою всіх підстав зупинення кримінального провадження є відсутність центральної фігури кримінального провадження – обвинуваченого. А відтак, всі «випадки зупинення досудового слідства пов’язані з неможливістю участі у справі підозрюваного, обвинуваченого» [19, с. 282].

Дійсно, нормативні положення касаційної інстанції не врегульовують питання зупинення кримінального провадження на цій стадії, однак в даному випадку слід керуватись основами (засадами) кримінального процесу, адже не випадково законодавець у ч. 6 ст.9 КПК України задекларовує: «коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні положення кримінального провадження, визначенні частиною 7 цього Кодексу» [1]. Зрештою, покликання суду в кримінальному процесі – встановити істину.

Слід відзначити, що В.Т. Нор пише: «Принцип істини – незмінний і незамінний фундамент, основа правосуддя у кримінальних справах … без нього правосуддя неможливе,  … без нього воно втрачає свою конститутивну ознаку – справедливість … відмова від принципу встановлення (досягнення) істини у кримінальному судочинстві є відмовою від правосуддя» [20, с. 5-6]. Істина має прояв в судовій діяльності та в судовій практиці.

Зокрема, вважаю, що суд дійшов вірного висновку викладеного в Ухвалі Колегії судів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України (Рішення від 08 липня 2015 року, Справа № 5-784 км-15), адже судом було зупинено кримінальне провадження керуючись принципами кримінального процесу та виконано основне завдання кримінального судочинства передбачене ст. 2 КПК України. Зміст відповідного рішення такий: «За повідомленням Дніпровського районного військового комісаріату міста Києва, засудженого ОСОБА_5 27.04.2015 дійсно призвано за частковою мобілізацією та направлено в м. Полтаву у навчальну військову частину. Термін призову - до1 року, або до завершення особливого періоду.

Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Стаття 7 КПК України передбачає відповідні засади кримінального провадження, зокрема змагальність сторін й свободу в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Зважаючи на зазначене, суд вважає за необхідне застосувати положення ст. 335 КПК України про можливість зупинення судового провадження щодо ОСОБА_5, якого призвано за частковою мобілізацією» [21].

Щодо перегляду судом рішення за нововиявленими обставинами, то «ця стадія кримінального процесу дає змогу виправити помилки судової практики минулих років, реабілітувати незаконно засудженого в разі відбуття ним покарання чи його смерті» [22, с. 279] та її «можна розглядати певною мірою як резервний механізм виправлення судових помилок» [23, с. 189].

В.Т. Нор пише: «Необхідність (вимога законодавця) встановлення у кримінальній справі істини щодо обставин вчиненого злочину – це положення, яке визначає зміст фактично всієї діяльності суб’єктів кримінального процесу на всіх його стадіях… Це положення є загальною вимогою для всього кримінального судочинства, воно є керівною ідеєю (засадою, принципом) діяльності тих органів, які ведуть кримінальний процес» [20, с. 5].

Н.Р. Бобечко пише: «особливість провадження за нововиявленими обставинами вбачається в перевірці за ново виявленими обставинами судового рішення тією ж судовою інстанцією (першою, апеляційною та касаційною), яка перша допустила помилку внаслідок незнання про існування таких обставин» [24, с. 199]. Відтак, зупинення кримінального провадження можливе в залежності від того, якою судовою інстанцією буде розглядатись кримінальне провадження.

Висновки. Отже, підводячи підсумки можна сказати, що можливість зупинення провадження з кожною стадією динамічно змінюється, змінюються і умови та процесуальний порядок застосування даного інституту. На кожній стадії власні «закони», які повинні бути основані на догмі права, догмі кримінально процесу. Як відзначає Сидоренко О.М. «застосування судово-догматичного методу вимагає своїх вимагає своїх технічних прийомів у вказаній сфері», зокрема це «перевірка відповідності законодавчим нормам у сенсі загальної системи права заснована на справедливості, й у сенсі об’єктивної справедливості позитивного права» [25, с. 55].

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Кримінально-процесуальний Кодекс України від 13 квітня 2012 року [Електронний ресурс] // Зі змінами та доповненнями станом 14.04.2017 р. – Режим доступу до ресурсу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
  2. Єні О. В. Підготовче провадження як елемент судового провадження в суді першої інстанції / О. В. Єні, Л. Г. Матієк. // Часопис Київського університету права. – 2013  р. №2– С. 286–289.
  3. Черкасова Е.К. Основания для приостановления производства на судебных стадиях:  вопросы правового регулирования: юридическая наука и правоохранительная практика/ Черкасова Е.К. - №4 (38) - 2016 р.
  4. Кричун Ю.А. Проблемні питання зупинення судового провадження / Кричун Ю.А., Степанов П.С.. // Держава та регіони. – 2015. – С. 41–45.
  5. Сеньков А.А. Отложение и приостановление судебного разбирательства как общие условия :автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата юридических наук. Специальность 12.00.09 - уголовный процесс, криминалистика ; оперативно-розыскная деятельность /А. А. Сеньков ; Науч. рук. С. М.  Даровских. -Челябинск,2011. -27 с.
  6. Малютін І.А. Підстави та процесуальний порядок зупинення попереднього розслідування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук "кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність" / Малютін І.А.., 2000. – 20 с.
  7. Стельмах В.Ю. Понятие, признаки и основания приостановления производства предварительного расследования / Стельмах В.Ю.. // Уголовный процесс, ОРД и криминалистика, Весник казанского юридического института, №3 (25); 2016 г.. – С. 87–92.
  8. Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: навч. посіб / Л.М. Лобойко– К., 2005.
  9. Мирошнеченко Ю. Проблеми судового розгляду в кримінальному провадженні: організаційно-підготовчий аспект / Мирошнеченко Ю.. // Слово національної школи суддів України:НАУКОВІ СТАТТІ ЗА ТЕМАТИКОЮ КОНФЕРЕНЦІЇ № 4 (5). – 2013. – С. 139–144.
  10. Ухвала колегії суддів у кримінальних справах Чернігівської області, справа № 742/970/16-к від 11 липня 2016 р.
  11. Бобечко Н. Р. Оцінка доказів судом апеляційної інстанції у кримінальному провадженні / Н. Р. Бобечко. // Часопис Академії адвокатури. – 2013 р. – С. 14.
  12. Легких В.В. «Нові» докази в апеляційному провадженні та їх оцінка судом / Легких В.В.. // Вісник академії адвокатури України, том 13 число 2(36). – 2016. – С. 95–102.
  13. Бобечко Н. Р. Збирання та дослідження доказів у стадії апеляційного провадження згідно КПК України / Н. Р. Бобечко. // Часопис Академії адвокатури. – 2013. – С. 16.
  14. Ухвала колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва, справа № 752/6729/16-к від 30 листопада 2016 р.
  15. Академічний тлумачний словник: Словник української мови - в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 540.
  16. Кіцен Н.В. Доказування у стадії апеляційного провадження за КПК 2012 р. / Кіцен Н.В.. // Вісник Чернівецького факультету Національного університету «Одеська юридична академія», випуск №1. – 2014. – С. 146–154.
  17. Ухвала Апеляційного суду Вінницької області, Справа № 135/1260/16-к від 20 січня 2017 р.
  18. Степанюк А.Г. Касаційне оскарження судових рішень у процесуальному законодавстві України [Електронний ресурс] / Степанюк А.Г. // Степанюк Анатолій Германович – суддя Київського апеляційного адміністративного суду, здобувач кафедри історії держави і права НАВС., №5,. – 2014. – Режим доступу до ресурсу: file:///C:/Users/Lenovo/Downloads/Nzizvru_2014_5_5%20(1).pdf.
  19. Навроцька В.В. Проблемні питання зупинення досудового слідства / Навроцька В.В.. // кримінальний процес та кримінологія. Оперативно-розшукова діяльність. Серія ПРАВО, НАУКОВИЙ ВІСНИК 4. – 2009. – С. 281–290.
  20. Нор В.Т. Істина у кримінальному судочинстві: ідея, догма права, реалізація: Часопис Національного університету "Острозька академія". Серія "Право". – 2010. – №2 – ст. 5
  21. Ухвала Колегії судів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України від 08 липня 2015 року Справа № 5-784 км-15
  22. Денисова Ю. С. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в системі переглядів судових рішень [Електронний ресурс] / Денисова Ю. С. // Актуальні проблеми держави і права. – 2013. – Режим доступу до ресурсу: http://dspace.onua.edu.ua/bitstream/handle/11300/2827/Denisova%20Problematika.pdf?sequence=1.
  23. Фігурський В.  Окремі проблемні питання перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами в кримінальному процесі / В. Фігурський // Підприємництво, господарство і право. - 2016. - № 8. - С. 185-190.
  24. Бобечко Н.Р. Суть, завдання, значення та процесуальні особливості провадження за нововиявленим обставинами за КПК України / Бобечко Н.Р.. // Юридичний науковий електронний журнал, №1. – 2015. – С. 196–200.
  25. Сидоренко О. М. Догма права у контексті юридичної діяльності / // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. - 2014. - Вип. 7. - С. 55-58

 

 

 

 

 

Добавить комментарий

Comments system Cackle