Фізика явища світла: Філософія технологій

 

УДК: 535.4

Дорофенко І.С.

Наук. керівник: Пантєєв Р.Л., к. т. н.

м. Київ

                                          ФІЗИКА ЯВИЩА СВІТЛА:ФІЛОСОФІЯ ТЕХНОЛОГІЙ

 

Світло, це давне явище, яке люди бажали використовувати, а потім й розуміти. Фізика - наука про найпростіші і разом з тим найбільш загальні форми руху і взаємодії матеріальних, об’єктів. Вивчає елементарні частинки, атомні ядра, атоми, молекули, тверді тіла, рідини, гази, плазму, а також фізичні поля[1,С.176]. Фізика одна з найважливіших наук, які існують, та яку вивчають й доповнюють. Фізика відповідає на усі питання стосовно взаємодій в світі, чому що падає, чому воно не падає, чому саме так, та на інші питання такого типу. Завдяки Фізиці ми навчилися створювати та робити нескінченну кількість різних дій. Наприклад: будувати, створювати речі на заводах, створили електростанцію, та інше. Фізика дала нам знання і навички для розвитку та більш точного розуміння законів світу, та принців взаємодії з ним. 

Але з чого почалася сучасна фізика? Ми можемо пригадати вчених минулого які усіма своїми силами вивчали та розвивали цю науку, та нескінченну кількість різних дослідів та спостерігань. Звичайно, вже у шумерів, вавилонян і єгиптян з окремих питань фізики були цінні знання, які, проте, справляють враження чогось випадкового, несистематичного, непродуманого [3,С.5]. З вчених тих часів, ми можемо пригадати Платона(427-347 до н.е.), Аристотеля(384-322 до н.е.). Першою ознакою нового духу дослідження э великі подорожі в кінці 15 століття. Перш за все відкриття в 1492 р. Америки Христофором Колумбом (1446-1506). Цей герой не тільки знав про відкриту вже Ератосфеном (275-194 до н.е.) кулястої Землі, але був також першою людиною, яка твердо в це вірила, на цій підставі він і зробив свою подорож, яка здавалося багатьом сучасникам божевільною[3,С.6]. 

 

Фізика це об’єднана наука, але цілі направленим та доскональним дослідженням світла займається така окрема наука, як оптика. Тому явища світла часто називають оптичними [2,С.367]. Оптика трохи молодша, ніж механіка. Знання прямолінійного поширення світла і твердження «променя»- давнього походження. Відображення і заломлення також були темами роздумів вже в давнину; вже тоді знали про відображення увігнутим дзеркалом й лінзами[3,С.41]. Оптика - невід’ємна частина  не тільки фізики, але й хімії, та біології; ця наука є дуже важливою для розуміння світу.

Більшість фактичних відомостей про природу і явища людина отримала за допомогою зорових відчуттів, створених світлом. Світло допомагає людині не тільки орієнтуватися в просторі, але й спостерігати події, що відбуваються, та всебічно вивчати явища природи. Аналіз випромінення світлових тіл часто дозволяє визначити їх температуру, будову і хімічний склад. Світло, що потрапляє на Землю від далеких зірок і туманностей, дає змогу встановити відстань до них, швидкість їх руху і т. д.[2,С.367]. 

Світло, яке саме значення має цей термін. Світло- в широкому сенсі- електромагнітні хвилі всілякої частоти; у вузькому значенні- видиме випромінювання[1,С.143].

Перші серйозні гіпотези про природу світла відносять до 17 ст. Вивчаючи оптичні явища, Ньютон прийшов до висновку, що світлове випромінювання являє собою потік дрібних частинок, які він назвав «корпускулами». Поклавши цей висновок в основу теорії, Ньютон у 1675 р. розвинув теорію світла, що отримала назву корпускулярна, згідно з якою випромінювання являє собою потік корпускул різного виду. Потрапляючи в око людини, кожен вид корпускул викликає відчуття певного кольору. На основі цієї теорії Ньютон пояснив більшість відомих в той час оптичних явищ. Одночасно з Ньютоном англійській вчений А. Гук висловив гіпотезу, згідно з якою світло має хвильову природу. Наукове обґрунтування хвильової теорії світла було розвинене одним з найбільших фізиків 17 ст. голландцем Х. Гюйгенсом (1629-1695 р.) у праці «Трактат про світло», опублікованому у 1690 р. Завдяки величезному авторитету Ньютона більшого поширення набула корпускулярна теорія світла. Однак в 19 ст. під впливом нових відкриттів, пов’язаних з іменами: О. Френеля, Т. Юнга, І. Фіза, К. Фраунгофера і інших., корпускулярна теорія поступилася місцем хвильової теорії. Хвильова теорія передбачала, що світлове випромінювання являє собою поперечні механічні хвилі, які можуть поширюватися як в речовині, так і в безповітряному просторі[2,С.368].   

Також не можна забувати про головну зірку нашої сонячної системи, Сонце, це наша головна зірка навколо якої ми обертаємося, це та зірка яка нас гріє, та дарує нам яскравий та теплий день, та незабутній захід, це та зірка завдяки якій ми отримаємо енергію за рахунок якої вже живуть мільйони споруд та городів, домів, комплексів, супутників, та станцій. Сонце наша головна зірка, яка крім нашої планети також світить й іншим планетам нашої системи, також завдяки Сонцю на нашому небі сяє Місяць, завдяки тому що світло Сонця світить на Місяць з темної сторони нашої планети Місяць починає світитися, завдяки тому що її освітлює Сонце, на ділі Місяць само по собі не сяє. Сонце це зірка, а за сучасною класифікацією зірки це окремий клас планет, з наших даних на зірках неможливе життя. Усі сірки класифікуються за Спектральною Класифікацією. Спектральна класифікація зірок- спосіб класифікації зірок в астрономії на підставі аналізу їхніх спектральних характеристик. Загалом, спектральний клас певної зори(Зоря, також зірка, у художньому мовленні зоряниця, зірниця) надає інформацію про фізичні умови в її атмосфері, де формуються спектр зорі[4].

 

Загалом з усього що було написане можна зробити висновок: оптика вкрай важлива наука для розуміння та дослідження світу та космосу.  

Література

  1. Краткий словарь физических терминов / сост. А.І.Болсун.-Х.,1987.- 200 с.

  2. Жданов Л.С. Курс физики. Ч.2. / Л.С. Жданов, В.А. Маранджян.- М.: Наука,1970.-  608 с.

  3. Лауэ М. История физики/ М. Лауэ.- М.,  1956.- 223 с.

  4. Wikipedia, “Спектральна класифікація зір” ,  https://uk.m.wikipedia.org/wiki/Спектральна_ класифікація_зір