Істина чи справедливість?

Проблемність визначення років життя Заратуштри посідає одне із пріоритетних питань сучасного релігієзнавства так як напряму пов’язана з питанням історичного виникнення зороастрійської віри. На сьогодення  вчення Заратуштри вважається першим монотеїстичним вченням відгуки якого просліджуються в таких потужних релігійних рухах як Християнство, Іслам, Іудаїзм та в релігійних поглядах Буддизму.

В наукових колах відстоюються різні точки зору даної проблеми, які намагаються обґрунтувати виникнення Віри Заратуштри у часовому розриві  від 17-15 ст. до н.е. до 7-5 ст. до н.е.

Ми спробуємо до цього питання підійти історично-логічно. Ціль дослідження – обґрунтування переваги більш раннього чи більш пізнього часу виникнення зороастризму.

Геродот(484 до н. е. —  425 до н. е. ).У Геродота ми не зустрічаємо назв «Ахура Мазда», «Заратуштра», «зороастризм», але  говорячи про вірування персів він зауважує, що «Все, що їм забороняється робити, про це їм не дозволяється навіть говорити»[1. І. 138]  в чому висвітлюється головний моральний закон зороастризму: «Благі думки, благі слова, благі вчинки». Далі Геродот продовжує: «А най ганебнішою справою в них уважається казати неправду», що теж свідчить про зороастрійський канон, підтвердження якого нам дає Бехістунський надпис(522 рік до н.е) : «Говорить Дарій-цар: "Ось, що я зробив протягом одного року; зробив за волею Ахурамазди, Ахурамазда мені допоміг і інші боги, які є. Тому мені допоміг Ахурамазда і інші боги, які є, що я не був лиходієм, не був брехуном, не був обманщиком, ні я, ні мій рід. Я слідував справедливості»». [2].

Зороастрійське поняття справедливості – «Аша» виконує головну та провідну роль у обґрунтуванні монотеїстичної концепції Ахура Мазди.

У сучасному перекладі Гат Заратуштри, який опублікований на офіційному сайті Російського Анджомана  в переконливій більшості віршів Ахура Мазда згадується разом з Ашою[3]. Єдність, нерозривність, ідеалістичну додатковість одне одним красиво висвітлює Ясна 29, вірш 7, де Ахура Мазда називається «Единодушным» з Ашею. Нагорода Ахура Мазди – це вічне життя, але без Аші його не досягти: «Відаючи про винагороди Ахура Мазди за діяння Доки я в силі і здібності, я (скрізь) поглядатиму в пошуку Аші». Ясна 28, вірш 4 [3].

М. Бойс у своїй книзі «Зороастрійці. Вірування та звичаї» дає таке визначення Аші: «слово «аша» перевести важко, різні поняття відповідають йому в різних контекстах: “порядок” — там, де йдеться про матеріальний світ, або ж “істина”, “справедливість”, “праведність” — там, де говориться про моральність.».[4] У словарі Даля ми знаходимо таке твердження  «істини»: «Істина -  ж. протилежність брехні; все, що вірно, достовірно, точно, справедливо,  нині слову цьому відповідає і правда» [5]. Слово «праведність» у Даля ми не знаходимо. Але знаходимо в словарі синонімів: «Праведність - див. законність, справедливість, святість, благочестя» [6]. Тобто, визначаючи і «істинність», і «праведність» ми, в обох випадках, як пояснення маємо – «справедливість». І не даремно, тому, що ще античні філософи досить щільно попрацювали над визначенням слова «справедливість». Для нас, у контексті релігієзнавства, цікавою буде коротка, проте ґрунтовна трактовка справедливості  яку дає Платон: «справедливість це - найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість і мудрість в повній рівновазі і гармонії» [7]. За таких обставин ми маємо замкнуте коло: «справедливість» - це «мудрість», а «мудрість» - це «справедливість». Аша – Мазда, Мазда – Аша.

З огляду на вищевказане, з великою вірогідністю, ми можемо стверджувати, що Геродот, говорячи про Деіока як про чоловіка : «що і перед тим мав добру славу у своєму селі, став із великим завзяттям домагатися визнання себе за справедливу людину, і він добивався цього тоді, коли у усій Мідії люди зовсім занедбали закони» мав на увазі жерця зороастрійської віри, який, скориставшись безладдям у країні,  розпочав активну суддівську практику, поставивши за мету – стати царем. Далі Геродот продовжує: «він (Деіок) звичайно знав, як несправедлива людина вороже ставиться до справедливої». З чого виникає питання – за якими критеріями Геродот ділить людей на справедливих і несправедливих? Яка людина погодиться з тим коли її назвуть несправедливою? Відповідь криється в релігійному контексті – людину, яка не належить до релігійного осередку шанувальників Аші  – справедливості, у данному випадку можна назвати – «несправедливою».

Ставши царем Деіок, за Геродотом, наказав побудувати фортецю: «Мури її розташовано кільцеподібно так, що одне коло входить до іншого. Цю фортецю побудовано за таким планом, що одне коло мурів вище від іншого лише на висоту зубчастих бійниць. Всіх цих кіл сім, і в останньому побудовано палац і скарбниці»[1. І. 98]. Отже Деіок будує фортецю за аналогом вара, який збудував міфологічний першопредок Йіма. Головне те, що і Йіма і Вар(фортеця яку він побудував) згадуються в Авесті – священній книзі зороастрійців. Такий переклад дає І. Стеблін-Каменській уривку із Відевдата (частина Авести):« Вар — авест. Вара, глинобитна фортеця або замок, слугуючий притулком для людей, худоби, рослин і вогнів під час смертельних холодів зим, снігопадів і повеней. Судячи по опису, що приводиться. Вар, побудований Йімой, складався з трьох концентричних кругів стін, в зовнішньому з яких було дев'ять проходів, в середньому — шість і у внутрішньому — три. Вар цей нагадував, таким чином, по плануванню житла-поселення древніх арієв, що включали кругові концентричні стіни, відкриті археологами на півночі Афганістану і в Південному Приуралі» [8]. Ми маємо фортецю Деіока, яка побудована по образу та подобою  Вара Йіми. Проте маємо і розходження у колах-стінах цих будов. У Йіми їх три, у Деіока – сім. Але і число 3, і число 7 являються свяченими числами в зороастризмі.

З розповідей Геродота ми можемо зробити висновок, що за часів Деіока (Дайукку (670647 до н. э..)) зороастрійська релігія вже існувала і яку Геродот характеризує як – справедлива.  Але Геродот не перший хто дає певному осередку людей характеристику як самих справедливих. У своїй другій книзі він згадує про Гомера(бл.VIII до н.е.): «Гесіод і Гомер жили за 400 років до мене, не більше»[1. ІІ. 53] у якого ми також знаходимо ідентифікацію певного народу з поняттям справедливості: «Удалину, що споглядає землю фракiян, наїзників кінних, Мізян, бійців рукопашних, і чудових мужів гиппомолгiв,  Бідних, таких, що харчувалися лише млеком, справедливійших смертних.»[9]. Тобто – Фракійці – чудові вершники, Мізяни – гарні рукопашні бійці, а Гіппомолги -  не войовничій народ(благі думки, благі слова, благі вчинки), народ який не їсть м’яса, а тому і не приносить у жертву тварин(боротьба Заратуштри з кровавим жертвоприношенням), народ головною ідеологічною цінністю якого є справедливість - Аша .

Дії писані в «Іліаді» відбуваються за часів Троянської війни, тому з великою вірогідністю можна передбачати, що віра Заратуштри вже існувала в 1300 - 1200 роках до н.е.

Визрівши у лоні давньоарійської релігії думка Заратуштри, спираючись на Закон Природи (Рта, Аша), завдяки якому забезпечується порядок усього існуючого в світі та синтезуючи поняття про праведність(Ашаван), тобто борців за правду і уявлення про богів Варуну й Мітру, які вартують на сторожі правди, виводить поняття справедливості – Аші, яка є головним орієнтиром у житті людини.

Справедливість не обов’язково може бути мудрою, натомість Мудрість не може бути несправедливою, тому Справедливість підпорядковується  Мудрості, а Мудрість завжди знаходиться у пошуках Справедливості.

Таким чином Заратуштра,наділяючи цінності людини, які необхідні для існування здорового суспільства, божественним ідеалом виокремлює абстрактне, метафізичне поняття Господа Мудрості – Ахура Мазди, який через справедливість практично впливає на свідомість кожної людини, на людину в суспільстві та на суспільну свідомість в цілому.

Кожна релігія наголошує на своїй істинності, а поняття мудрості і справедливості слугують лише для осягнення цієї істинності й губляться десь у релігійних текстах і настановах. Тому в наш час, коли суспільство конче потребує консолідації релігійних інститутів, коли питання соборності звучать на вищих щаблях влади, а екуменістичний рух набирає нових обертів, зороастрійські питання мудрості й справедливості мають гостру актуальність для всесвітнього суспільства та великий інтерес для релігієзнавства.

                                                                                                                                                               Шовкута С.А.

 

 

1. Геродот. Історії в дев’яти книгах . – Харків: Фоліо , 2006. – 655с.

2. http://rec.gerodot.ru/behistun/abaev01.htm  Бехистунская надпись Дария I . Перевод В.И. Абаева

3. http://blagoverie.org/avesta/index.phtml Гаты Заратуштри

4. http://bookz.ru/authors/meri-bois/zoroastr_339/1-zoroastr_339.html М. Бойс Зороастрийцы. Верования и обычаи. Божества.

5. http://slovardalja.net/word.php?wordid=12193 Словарь Даля

6. http://enc-dic.com/synonym/Pravednost-64574.html Словарь синонимов

7./http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C Справедливість за Платоном

8. http://avesta.isatr.org/avesta/0010201.htm Авеста: Избранные гимны; Из Видевдата / Пер. с авест. И.Стеблин-Каменского. М" 1993. С. 176-180, 196-197.

9. http://thelib.ru/books/gomer/iliada-read.html "ИЛИАДА" П.13., 5І